Економічна криза: поради, як не втратити останнє

В Україні на глобальні економічні потрясіння накладаються проблеми нереформованості соціального сектора, у тому числі пенсійної системи, комунальної сфери, радянської і тому багато в чому абсурдної системи адміністративно-територіального устрою країни, уже не кажу про тотальну корумпованість усієї державної машини, включаючи уряд, парламент, суддів, правоохоронні органи, місцеву владу.

Потрібно усвідомлювати, що внаслідок популізму, демагогії та волаючого непрофесіоналізму всіх останніх урядів процес виходу економіки України з кризи буде вкрай болючим та довготривалим.

Тому сподівайтеся на краще, але, якщо взагалі хочете побачити ліпші часи для нашої країни, припиніть вірити солодким обіцянкам політиків та запасайтесь терпінням і готуйтесь до багаторічної важкої праці із затягнутими пастками, дорогими комунальними послугами та необхідністю заощаджувати, відмовляючись від дорогих відпусток за кордоном, не здійснюючи жодних витрат, без яких можна обійтись у наступні декілька років. Вважайте це моєю першою порадою.

Я не дуже гарної думки про моральні якості нашої політичної еліти, але водночас сподіваюся на їхню готовність слідувати здоровому глуздові, тому мої поради виходять саме з цього.

Отже, почнемо з курсу гривні до долара США – їх співвідношення вже давно стало мірилом стабільності в країні. Я переконаний, що, враховуючи розмір зовнішнього боргу українських банків і корпорацій та величезний обсяг внутрішніх кредитів в іноземній валюті, наданих приватним юридичним і фізичним особам, суттєве зниження курсу гривні до долара призведе до масових фактів оголошення неплатоспроможності й матиме вкрай тяжкі наслідки для всієї економіки країни.

Розуміння цього є в Президента країни, урядовців, Нацбанку, експертів, тому впевнений, що нинішні фінансові спекуляції з падінням курсу гривні до долара закінчаться протягом місяця, і це співвідношення повернуть до позначки 5,3 – 5,5 гривні за долар. У Нацбанку є достатній інструментарій (регулятивний і фінансовий) для вгамування пристрастей і заспокоєння ситуації на валютному ринку.

Не можу гарантувати курсову стабільність національної валюти в наступному році, але наявні золотовалютні резерви та враховуючи можливе залучення кредитів МВФ, Світового банку, ЄБРД, дають змогу сподіватися – при скільки-небудь виваженій бюджетній та грошово-кредитній політиці відповідно уряду й центрального банку – на більш менш спокійну ситуацію на валютному ринку і у 2009 році.

Щодо стабільності банківської системи і головне – упевненості, що депозити фізичних осіб не постраждають, то переконаний, народні депутати бодай за один антикризовий захід проголосують, і будуть надані гарантії повернення вкладів до ста п’ятдесяти тисяч гривень у разі банкрутства того чи іншого банку.

Отже, заспокойтеся і не тримайте гроші в скляних банках та в шафах під білизною – для цього є комерційні банки.

Якщо ваші заощадження  більші за суму, еквівалентну 150 тисячам гривень, то розбийте їх на декілька вкладів і розмістіть у різних банках. Але при цьому пам’ятайте, що гарантується повернення лише основної суми депозиту, без нарахованих процентів, тому проявіть пильність і не ведіться на яскраві обіцянки надвисоких відсотків, вибирайте банк, який виплачує приблизно середні порівняно з іншими фінансовими установами проценти за депозитом. У цьому разі у вас буде більше гарантій повернути не тільки сам вклад, а й проценти.

Значно складніше дати пораду тим, хто вирішив тримати заощадження в іноземній валюті. Вибір між доларом і євро не такий уже простий. Тут надто багато складників, які впливатимуть на суттєве коливання курсу цих валют одна до одної протягом наступних декількох років. Зараз відбувається значне зміцнення долара США до євро, що пов’язано, зокрема, з одночасним виведенням інвесторами своїх активів з країн, що розвиваються.

Виведення їх у долари базується на певній вірі в непорушність такого інституту як Казначейство Сполучених Штатів та його казначейських зобов’язань. Водночас фундаментальною проблемою США залишається борг уряду, який після реалізації плану міністра фінансів Полсона сягне суми, що наближається до позначки в 11 трильйонів доларів – це майже 85 відсотків річного ВВП США. Якщо ж врахувати ще й внутрішній борг корпорацій і приватних осіб у 40 трильйонів доларів, то зрозуміло, як багато в Америці бажаючих знецінити цей борг шляхом поступового накачування світової економіки грошима, цінність яких неухильно падатиме.

Отже, хто б не переміг на наступних президентських виборах, слід очікувати у 2009 та 2010 роках поступового здешевлення долара США щодо євро. Якби я був повністю впевнений у відповідальності наших урядовців, то взагалі б радив тримати заощадження виключно в гривні, але сам такої впевненості не маю, тому й порад таких дати не можу.

Хто був настільки заможним, що придбав акції акціонерних компаній та інвестиційних фондів, які котуються на ПФТС, тому теж порадив би заспокоїтись. Зрозуміло, що ринкова ціна цих акцій опустилася нижче від плінтуса, і сподівання заробити сто відсотків річних виявилися марними, але гадаю, це були не останні гроші цих осіб і вони зможуть почекати принаймні найближчі два-три роки.

Правда, і купувати достатньо знецінені акції я зараз теж би не радив. По-перше, не факт, що це вже справді «дно» падіння їхньої ціни, по-друге, зростати їх ринкова вартість почне, у кращому разі, не раніш як 2010 року, тому заморожувати гроші в активи, котрі не дають можливість заробити, навряд чи варто.

І остання порада стосується тих, хто хоче робити спробу гратися на міжнародних валютних ринках. Знаходяться шарлатани, котрі обіцяють навчити, а головне – дурні, які готові повірити, що вони можуть навчитись самостійно проводити валютні спекуляції на міжнародних валютних ринках через ділінгові центри.

Порада всім – не робіть дурниць, бо це нагадує навіть не гру в казино, а закопування золотих на Полі Чудес Країни Дурнів. Займатися спекуляціями на міжнародних валютних ринках можуть лише професіонали, що працюють у хедж-фондах.

Тому, якщо ви вже не задовольняєтеся процентними доходами за банківськими депозитами, то раджу, по-перше, пам’ятати, що гратись останніми двома-трьома тисячами доларів США не варто, мільйонером від цих ігор ви все рівно не станете, а втратити останні заощадження можете. По-друге, у тих, у кого є справді суттєві заощадження і кому кортить заробляти достатньо високі доходи від валютних спекуляцій, то звертайтесь до тих, хто надасть гарантії прозорості контролю за операціями, що відбуваються з вашими грошима, і головне – документально підтверджені гарантії повернення всіх ваших коштів (з додаванням можливого прибутку чи за мінусом можливого збитку) за першою вимогою.

Борис Кушнірук, економіст

УНИАН