Стадіон "виріс" на декілька метрів: як змінився спорткомплекс "Славутич" у Дніпрі за півстоліття
За півстоліття спорткомплекс пережив немало змін.
Колись передовий спортивний комплекс, а нині — напівзабутий об'єкт, що потребує негайного порятунку. "Славутич" у Дніпрі має унікальну історію, яка почалась із яру.
Як спорткомплекс виглядає зараз та які зміни пережив за півстоліття розповіли в Facebook-спільноті "Мій рідний Дніпро".
У серці Дніпра, неподалік Соборної гори, у 1971 році відкрили спорткомплекс "Славутич". Місце було обране не випадково — саме там ще з початку ХХ століття утворився глибокий яр, який місцеві прозвали "Архиєрейським". Щоб зупинити ерозію ґрунтів, у 1969 році ухвалили рішення перетворити провалля на повноцінну спортивну базу.
Проєкт розробив архітектор Євсей Сорін. За його задумом, "Славутич" мав стати еталонним спорткомплексом міста: з басейном, гімнастичними та тренажерними залами, масажними кабінетами, легкоатлетичним стадіоном, трибунами на 3000 місць, і навіть катком із штучним льодом. Для останнього Сорін навіть спеціально їздив у Ленінград. Утім, через надто високу вартість проєкт льодової арени не реалізували.
Мозаїку на фасаді басейну створили два монументалісти 1970-х — Роман Шустерман і Леонід Тальський.
У 1990-х роках стадіон капітально реконструювали: арена "виросла" майже вдвічі, зміцнили схили колишнього яру збудували колектор, а під стадіоном планували службові приміщення. Стадіон отримав гумове покриття — яке, втім, до 2025 року зникло без сліду.
Сьогодні ж "Славутич" — у занепаді. Зарослі бігові доріжки, зруйноване покриття, відсутність реконструкцій. Але місцеві мешканці все ще користуються його інфраструктурою, хай і в такому стані.
Автор фото й допису, дніпровський активіст Hans Kalinin, наголошує: цей об'єкт не можна втратити. Він закликає місто не дозволити, щоб на місці "Славутича" з'явився черговий ЖК чи супермаркет.
Талановитий архітектор, інженери, будівельники — усі вони зробили неймовірне. Перетворили дике урвище в шедевр радянського спортивного будівництва. І ми маємо це зберегти, — наголошує автор.
Читайте також: