Що ховається під нашими ногами: історія підземного Дніпра
Центр Дніпра приховує у собі давні секрети — мережу підземних тунелів, які виникли з потреб міської інфраструктури, але з часом обросли легендами. Сучасні дослідники намагаються відокремити міфи від реальності, і те, що вони знаходять — вражає.
Старі дренажні тунелі — понад 200 років
Наприкінці ХІХ століття наше місто, що тоді мало назву Катеринослав, зазнало двох масштабних повеней — 1891 і 1892 років. Це стимулювало спорудження повноцінної зливної каналізації. Під центральними вулицями з’явилися масивні арочні тунелі для стоку води. Найстаріша частина цієї системи має довжину близько 5 км і налічує понад 200 років.
У склепіннях цих ходів і досі можна знайти цеглу з клеймами історичних заводів Катеринослава та Києва. Надійність конструкцій настільки висока, що кладка зберігається без суттєвих пошкоджень до сьогодні. Частину цих тунелів досі використовують для дренажу або досліджують ентузіасти — спелеологи та урбаністи.
Підземна річка Жабокряч
Жабокряч — одна з найзагадковіших підземних річок Дніпра. Ще у XVIII–XIX століттях вона текла відкрито через балки, які сьогодні відповідають районам вулиці Сєрова, парку Шевченка, Театрального скверу. У процесі модернізації міста її сховали в колектор: спочатку зводили арки з цегли, пізніше — бетонні тунелі.
Сьогодні Жабокряч іде під землею приблизно від вулиці Воскресенської до району історичного собору, де вона впадає в Дніпро. Рівень річки змінюється залежно від сезону — іноді у деяких місцях вона повноводна, в інші — майже пересихає. Під час сильних злив вона знову «оживає» та наповнює систему водовідведення.
Згідно з дослідженнями місцевих краєзнавців, річка має не лише екологічне, а й історичне значення — її води постачали млини та були частиною водної інфраструктури старого міста.
Катакомби під Соборною площею
Під Соборною площею — одній із найстаріших у місті — виявлено арочний тунель, який, за деякими версіями, поєднує корпус Дніпровської політехніки з Преображенським собором. Його склепіння складене з класичної червоної цегли, а ширина дозволяє проходити навіть групам людей. Спочатку цей тунель міг бути частиною каналізаційної системи або водовідведення.
У 1940–50-х роках ці підземелля використовувалися для зберігання американської гуманітарної допомоги — продуктів, медикаментів та техніки. Згодом тунель служив навчальним полігоном для студентів гірничого факультету. Проте у 1960-х він був зачинений через аварійний стан частини проходів.
Сьогодні ці тунелі залишаються малодоступними, хоча частково вивченими — всередині збереглися фрагменти вентиляційних шахт і старі комунікації.
Легенди про масонів і таємні ходи
Чи не найбільш загадковою є історія про масонські ходи, які нібито проходили від палацу Потьомкіна до Спасо-Преображенського собору, а далі — до лікарні Мечнікова та інших історичних об’єктів. Частина тунелів могла використовуватися як укриття, частина — як торгові переходи чи таємні виходи для еліти.
Дмитро Яворницький, видатний історик і краєзнавець, згадував про виявлення тунелів під час робіт у 1914 році. Вони були достатньо широкі, щоб по них могла пройти людина. Проте згодом їх завалили або забетонували. Деякі краєзнавці вважають, що входи до цих підземель і сьогодні зберігаються — зокрема, біля колишнього Палацу студентів, у районі Театрального бульвару та поблизу пам’ятника Слави.
Льохи купців і пивоварні тунелі
У центрі Дніпра збереглися залишки купецьких льохів. Їх розташовували під торговими рядами, складами та приватними садибами. У таких підземних приміщеннях зберігали вино, харчі, а взимку навіть лід. Один із цікавих фактів — дітей залучали до спусків у крижані камери, бо лише вони могли вільно пересуватися вузькими ходами.
Деякі підвали з'єднувалися між собою переходами, створюючи умовну мережу — хоч і не таку масштабну, як каналізаційні тунелі. Частину з них сьогодні використовують як технічні приміщення, але більшість — забуті або засипані.
Військові сховища та склади
У ХХ столітті підземні ходи мали ще одну функцію — деякі з них слугували військовими складами або бомбосховищами. Особливо в роки Другої світової війни та в період Холодної війни. Є підтвердження, що під корпусами технічних вишів облаштовували склади цивільної оборони. Хоча багато з цих об'єктів сьогодні не функціонують, згадки про них збереглися в архівах.
Підземний Дніпро — це цілий світ під ногами, про який більшість містян навіть не здогадується. Величезна система колекторів, каналізацій, технічних тунелів і комерційних підземель — це не вигадка, а результат більш ніж двох століть міського розвитку.
Багато із цих структур збереглися і сьогодні, хоч і приховані від очей. А деякі залишаються таємничими, надихаючи краєзнавців, спелеологів і романтиків на нові відкриття. І хоча легенди про масонів і підземні пастки залишаються більше міфами, сам факт існування складної підземної інфраструктури Дніпра — беззаперечний.
Читайте також: