На фронті таких дискусій нема: мер Дніпра про мову та людей, які критикую інших "за російську"
Питання мови гостро стоїть зараз у нашому суспільстві.
Дуже часто одні українці критикують інших за російську мову: "А чому не українською?"
Цю проблему і підняв у своєму дописі мер Дніпра Борис Філатов.
Цей пост буде присвячено одному дуже ганебному явищу, і я хочу почути ваші думки з цього приводу. Почну трохи здалеку і скажу спочатку трохи про себе. За страшний 2014 рік я маю 14 відзнак і нагород. За ще більш страшний 2022-й – ще три. Я – єдиний в Україні мер, на якого заведено кримінальні справи як в росії, так і в білорусі. лавров цитує мене в Радбезі ООН як «нациста». Моє ім’я внесено в російські «розстріляні списки». І я точно зробив для збереження української незалежності в сотні разів більше ніж різного штибу інтернет-експерти і онлайн-вояки. Але зараз я бачу, що викристалізувався цілий кластер таких осіб, котрі в повністю гіпертрофованій і відверто хамській манері люблять повчати інших життю. Я розумію, що це звучатиме контроверсійно, але здебільшого це роблять люди зі Львова (прошу, без образ !!!) Скажу одразу: я безапеляційно вважаю, що мова – це зброя. Зараз я ще вдосконалюю своє вміння висловлювати думки українською. У спілкуванні з підлеглими і в побуті. У своїх постах тут і в інтерв’ю ЗМІ. Та парадоксальним є те, що раніше жоден з тих, хто доклав до становлення української політичної нації максимум зусиль – як мій брат Дмитро Ярош – ніколи не дорікали мені. Так само, як і десятки інших моїх друзів – справжніх українських націоналістів. Я ніколи не приховував, що в мого походження російське коріння. Що моя мати викладала російську мову та літературу. Що довгі роки свого життя я думав і говорив російською. Вам і так все це відомо. Але як заповідав Липинський, право ґрунту сильніше за право крові. Та чому в нас сформувалася ця гільдія хамів, я не знаю. Ось вам простий і сумний приклад. Всі ви бачили відео жінки, яка на руїнах свого будинку на Перемозі кляне російських вбивць, які забрали більше чотирьох десятків людських життів. А потім якісь виродки в коментарях картають її за те, що вона робить це російською. Ніби «так їй і треба». Або коли черговий випещений хлопчик років тридцяти дорікає тобі за «псячу» мову, але тільки до того моменту, як я йому кажу «що спіймаю, падло, та мобілізую», то він раптово затирає свої коментарі і самоусувається. Хоча на власні очі я бачив, що на фронті таких дискусій не ведуть, - написав Борис Філатов.
Та запропонував своїм підписникам та друзям подискутувати щодо цього:
Тож давайте обговоримо це в коментарях. Питання прості. Звідки беруться люди, які так прагнуть ображати інших і працювати фактично на розкол країни? І чому вони вважають, що мають на це моральне право? Але без банальностей. Не кажіть, що в мережах це пекло влаштовують виключно боти. Бо там абсолютно реальні люди. У цій стрічці я пишу українською. Та варто зробити хоч один допис російською, як одразу набігають десятки тих самих виродків, і починають мене повчати. Тож, якщо коротко, позиція щодо української мови однозначна. Але чи варто доводити її іншим ненавистю і пащекуванням?
А що думаєте ви?
Читайте також: