Чому МОН не вірить у власну освітню систему
Нова постанова Кабміну вносить додаткові вимоги для аспірантів.
Ситуація сьогодення виглядає парадоксально: головним, хоча й не завжди відкритим ворогом української науки й освіти стало Міністерство освіти і науки України. Зокрема — заступник міністра, пан Винницький. Освітня система — від початкової школи до аспірантури — потерпає від браку розуміння, гнучкості та підтримки з боку тієї інституції, яка мала б бути її рушієм і захисником.
Найгостріше ця криза відчувається на рівні аспірантури — серед тих, хто формує наукову еліту країни. Саме аспіранти, майбутні доктори філософії, вже сьогодні працюють над критично важливими дослідженнями. Вони не лише здобувають знання, а й творять інновації, які Україна потребуватиме для повоєнного відновлення, розвитку технологій та зміцнення міжнародного авторитету.
Натомість — замість підтримки — держава дарує їм нові обмеження. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2025 року № 426 «Про внесення змін до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук…» несе із собою правову невизначеність, зміну індивідуальних планів на фініші навчання та додаткові бар’єри. Вона породжує хаос там, де мала б панувати впевненість.
Чому міністерство, яке покликане захищати інтелектуальний потенціал країни, обирає шлях тиску та недовіри? Чому не партнерство, а диктат? Не мотивація, а блокування?
Це вже не просто управлінський прорахунок — це глибока криза цінностей. Бо якщо держава не довіряє своїм найосвіченішим громадянам, тим, хто творить нові знання, то яке майбутнє вона будує?
Єлизавета БОДРЯГО
Читайте також: