Омельченко: неймовірна історія останнього лоцмана Дніпра
У Дніпрі вулиці увічнюють місцеву історію та тих, хто дбав про те, щоб вона не була забута. У місті є вулиця, яка нагадує про те, що раніше велику частину населення нашого міста складали лоцмани.
Лоцмани перевозили мешканців Дніпра через пороги річки. Перше їх поселення у Дніпрі виникло на території нинішньої Лоцманської Кам'янки у 1750 році. Тут були зимівники козаків, а також проживала частина лоцманів із Ненаситецької берегової варти, що допомагала переправлятися через поріг Ненаситець у Дніпрі.
1787 року в Кам'янкі проживав уже 121 лоцман. Вони були звільнені від казенних податків і рекрутської повинності, отримували по 25 руб зарплатні на рік. До 1811 кількість лоцманів збільшилася майже до 700 осіб.
1932 року з появою ДніпроГЕСу лоцмани виявилися непотрібними.
У Дніпрі довгий час мешкав спадковий лоцман Григорій Омельченко. Його прозвали «останнім дніпровським лоцманом».
Омельченко став лоцманом, коли йому було за двадцять. Але за професією встиг попрацювати лише кілька років, а течію Дніпра змінила гідроелектростанція та перевозити людей з одного берега на інший, минаючи небезпечні пороги, не було потреби. Після цього він працював у колгоспі, а з 1937 року працював учителем географії та астрономії в різних школах, а після закінчення Другої світової війни – став директором педагогічного училища.
У 1947 році був засуджений та на 10 років позбавлений волі. У 1954 році був достроково звільнений, а судимість – знята.
Він домігся того, що у Лоц-Камˋянському будинку культури відкрили музей лоцманів, написав книгу-спогад про життя та «роботу» на порогах Дніпра.
Експонати до музею збирав по всьому селищу Лоц-Камˋянка, закладом декілька років керував на громадських засадах.
1998 року з його ініціативи у селищі Кам'янка було відкрито пам'ятник лоцманам.
На його честь у рамках декомунізації одну з вулиць Дніпра перейменували. Тепер вона носить ім'я Григорія Омельченка, таким чином нагадуючи мешканцям про лоцманів краю та «останнього лоцмана Дніпра», який доклав чимало зусиль, щоб зберегти нашу історію.
Читайте також: