Ще у 2015 році жителя Синельникового звинуватили у вбивстві матері та бабусі. Літню жінку задушили, а її дочка померла від семи ударів ножем. Поліціянти знайшли неподалік будинку ніж, обмотаний мотузкою, а також пляшку, де одна із вбитих зберігала гроші – 11,5 тисяч гривень. Слідчі тоді заявили, що чоловік пограбував та вбив жінок. Підозрюваного засудили до довічного ув’язнення, але згодом виправдали, позаяк засуджений довів суду, що його змусили зізнатися у злочині, якого він не скоїв, пише Судовий репортер.
Як йдеться в матеріалах справи, під час слідчого експерименту чоловік дав зізнавальні показання і пояснив, як душив бабусю та напав на маму. Втім під час суду все заперечив та заявив, що на нього тисла поліція, а він нікого не вбивав і взагалі того дня був вдома.
У 2016 році Синельниківський міськрайонний суд засудив чоловік на довічне ув’язнення. Апеляційний суд вирок скасував, а Кіровський районний суд Дніпра через 8 років повністю виправдав обвинуваченого у вбивстві.
Як виявилося пізніше, очевидців, які могли б підтвердити причетність чоловіка до вбивства немає. А свідок, який розповів правоохоронцям, що бачив його біля будинку вбитої бабусі – був залежний від поліції, тому його показання не є правдивими.
Знайома обвинуваченого під час суду розповіла, що у вечір вбивства, коли його нібито бачили біля помешкання родички, він дзвонив їй зі стаціонарного телефону і запитував, чи можна прийти до неї, але вона відмовила. При цьому квартира обвинуваченого знаходиться далеко від будинку бабусі.
Суд врахував надану стороною захисту інформацію, що свідку, який бачив обвинуваченого біля будинку бабусі, у січні 2015 року повідомили про підозру. Фактично цей свідок був він залежний від працівників поліції.
Водночас об’єктивні результати експертизи нічого не дали. Кров на куртці чоловіка, могла бути його або вбитої родички, позаяк вони мають одну групу крові. Відбитки пальців у будинку бабусі теж не можуть слугувати доказом, адже обвинувачений – внук, тож міг навідуватися до жінки і раніше.
На мотузці крові та ДНК не було. Протокол слідчого експерименту фактично був єдиним доказом вини. Але пояснення обвинуваченого, які, за його словами, дані під тиском, не узгоджувалися з іншими доказами.
Згодом чоловік, якого виправдали, подав позов до держави, аби відсудити моральну шкоду – 10 млн гривень. Житель Синельникового аргументував це тим, що 8 років був під слідством, 2 роки в СІЗО, а також пережив додаткові душевні страждання через засудження до довічного позбавлення волі та загрозу провести решту свого життя за ґратами.
У підсумку суд першої інстанції вирішив стягнути 3 мільйони гривень. Рішення ще може бути оскаржене в апеляції.
Читайте також:
