Як виглядав легендарний Брянський завод у Дніпрі понад 100 років тому: доменні печі та знаменитий гудок

Брянський завод – найперший та найвідоміший завод міста. З його «відділів» вийшли кілька інших заводів Дніпра, зокрема коксохімічний та металургійний, сталеливарний та прокатний.

Яна Юхименко

Журналісти dnepr.info вирішили згадати, як виглядав Брянський завод понад 100 років тому.

З відкриттям 1884 року залізниці життя міста стрімко змінилося. Біля неї дуже швидко почали з'являтися нові промислові підприємства. Їм були потрібні співробітники, для роботи на заводі з сіл та інших міст у Дніпро приїжджали нові майбутні городяни. Сюди приїжджали й інвестори, які бажають розпочати свою промислову справу чи знайти компаньйона. Більша кількість населення та його платоспроможність позитивно впливали на добробут та розвиток міста.

Першим заводом, який заробив у Дніпрі, був Брянський завод – сьогодні це «Петрівка». Він відкрився 1887 року. Тоді завод називався «Олександрівський Південно-Російський завод Брянського акціонерного товариства». Щоправда, самі співробітники та мешканці міста називали завод просто: «Брянка» чи «Брянський завод». У рік відкриття було запущено першу доменну піч. Через рік на заводі працювало майже 2 тис робітників.

В 1895 році на «Брянці» працювало вже 4 доменних і стільки ж мартенівських печей, 6 прокатних верстатів та 7 тис співробітників. Перед початком Першої Світової війни завод займав перше місце в країні з виплавки чавуну і друге з виплавки сталі і прокату.

Після відкриття заводу поруч із ним одразу виникло поселення, у місті більш відоме як «Брянська колонія». Тут знаходилася дирекція заводу, будинки для інженерів та техніків, квартири робітників і навіть місця, де співробітники Брянського заводу могли проводити своє дозвілля – невеликий театр та аудиторія народних читань, своя школа для дітей. Також було збудовано Брянську церкву, де сьогодні знаходиться Будинок органної та камерної музики.

У 1922 році завод перейменували і він перетворився на завод ім. Петровського». З того часу його прозвали «Петрівкою». Завод продовжував розвиватися, тут працювало вже понад 15 тис співробітників, було пущено коксовий цех, який згодом став самостійним підприємством – Коксохімічним заводом. На заводі робилися металеві конструкції для мостів ДніпроГЕС, вироблялися контактні рейки для метро.

Під час окупації міста загарбники намагалися запустити доменну піч, але їм завадили підпільники. Окупанти відмовилися від ідеї запуску заводу, а розмістили на його території цех із виробництва мармеладу. Після звільнення міста насамперед було відновлено завод та запущено його печі.

Одним із символів заходу є його гудок. Сигнал можна почути 3 рази на день: 7 ранку, 15 годин дня та 23 години вечора.

У середині 1990-х років його торкнулася загальна криза і завод був виставлений на продаж. У 2010 році завод знову змінив назву і став «Євраз-ДМЗ ім. Петровського», а ще пізніше «Євраз Дніпровський металургійний завод», але серед жителів Дніпра його, як і раніше, часто називають «Петрівкою».

 Читайте також:

 

Теги:

Підпишіться на наш Facebook або Telegram щоб бути завжди на зв’язку

facebook.com/novosti.dnepr.info
t.me/Dnepr_Info_New