До Дніпра електрика «дісталася» лише у 1890-х роках. 1896 року Міська Дума на засіданні вперше розглянула проект будівництва електричних мереж. Фінансувати його збиралися частково із міського бюджету, а частково – залучати приватних інвесторів. Вже за рік у місті було засновано «Центральне електричне товариство», а 1902 року було відкрито Центральну електричну станцію. Тоді у місті вже налічувалося 450 ліхтарів для освітлення вулиць. Частина з них працювала лише до першої години ночі, решта – світила до сходу сонця.
Одна година роботи одного ліхтаря коштувала майже 5 копійок, що було досить дорого. Світло намагалися використовувати ощадливо. За економію відповідали поліцейські. До цього вулиці освячували за допомогою гасових ламп, а у свята для створення більшої кількості світла у вітринах магазинів запалювали свічки.
До 1910 року світло провели до навчальних закладів міста, електрика стала доступною для кінотеатрів, будинків та підприємств.
Під час Першої світової війни з електрикою у місті виникли проблеми. Станція, що його подавала, не могла дати потрібної потужності через те, що не вистачало вугілля і тимчасово вулиці залишилися без світла, а трамваї перестали ходити, заводи також зупинилися. Надали безперебійне постачання електрики вдалося лише до 1920 року, але освітлення працювало нестабільно. Але у 1923 році проблему було вирішено, а до 1929 року світло було не тільки по всій правобережній частині міста, а й «зайшло» на лівий берег, завдяки чому там почали будуватися нові заводи. Зокрема, крім них електрику провели і на житловий масив Мандриківка, який тоді вважався передмістям.
1932 року після будівництва ДніпроГЕС електрики стало набагато більше, що дозволило працювати ще більшій кількості заводів та «освітлити» ще більшу кількість ліхтарів на вулицях Дніпра, запустити нові маршрути трамваїв.
Читайте також:
