Водій із Дніпра розповів, як заїжджав до звільненого Херсону та вивозив людей із окупованих міст
Водій із Дніпра вже більше року евакуює людей з прифронтових регіонів.
Багато дніпровських водіїв після початку повномасштабного російського вторгнення змінили фах та замість міських перевезень зайнялися евакуацією людей з прифронтових територій. Історію Михайла Глотова, який вивозить українців з-під обстрілів розповіли в департаменті транспорту ДМР.
Наразі Михайло п'ять днів на тиждень працює водієм автобусу №88, а у вільний від основної роботи час допомагає вивозити людей з прифронтових територій, возить гуманітарку та у власному гаражі ремонтує авто для ЗСУ.
У перше своє відрядження на окуповані території він поїхав минулої весни. Михайло розповідає, що тоді забирав людей з-під Бердянська. Водій стверджує, що страшно не було, адже допомагати людям треба. Тоді він вів шкільний автобус, який вщент був набитий пасажирами та речами.
Першим заїхав до деокупованого Херсону
У такі поїздки Михайло вирушає декілька разів на місяць. Одна із успішних подорожей - у деокупований Херсон. Туди водій заїхав одним із перших.
У перший день ми туди автобуси повезли. Орки з міста увесь транспорт позабирали, а людям він потрібен. Дорогою бачили, як снаряди стирчали з асфальту, лежали на узбіччі; всюди – розтяжки. Якщо треба вийти з автобуса – це необхідно робити дуже обережно. Проїжджали повз села, бачили, як люди руками махали, вітали нас. В мене тоді аж сльози на очі виступили, – згадує Михайло.
За словами Михайла, він неодноразово потрапляв під обстріли. Водій каже, що в ці моменти не встигаєш навіть злякатися. Почувши вибух він старається поскоріше поїхати з того місця, щоб не прилетіло в автобус.
Іноді доводиться возити гуманітарку. Місяць тому чоловік був на кордоні з Польщею, звідки забрав допомогу з Чехії. Каже, що не втомлюється, адже має чималий досвід. За кермом автобусів він працює з 1996 року, а до того він водив тролейбуси. Загальний водійський стаж Михайла - 34 роки.
Бабусі дають цукерки
Михайло каже, що любить свою роботу, але останнім часом пасажирські перевезення втомлюють чоловіка емоційно.
Раніше люди були добріші. Зараз трапляється агресія, навіть в елементарних ситуаціях. Наприклад, було – став на зупинці, а пасажирка каже: "Проїдь ще 15 метрів". Я відповідаю, що це офіційна зупинка, далі проїхати не можу. Вона почала мене обзивати. В таких ситуаціях намагаюся не нервувати, інколи допомагають жарти, - розповідає водій.
За словами Михайла, позитив теж є. Іноді бабусі пригощають цукерками чи мандаринами, а пенсіонери часто дякують, коли виходять з автобуса.
Не вигоріти допомагають зміна обстановки, тому він любить свої відрядження. На вихідних водій ремонтує авто для ЗСУ. Клієнтами чоловіка стають знайомі військові, які привозять до Дніпра побиті на війні авто.
Транспорт приїжджає з фронту в дуже плачевному стані. То прострілений, то підірваний на міні. Раніше бійці раз на тиждень приїжджали, зараз – раз на місяць. Щоразу допомагаю їм, – говорить він.
Михайло каже, що намагається робити все що в його силах, щоб прискорити українську перемогу.
Читайте також: