На Дніпропетровщині зберігся готичний палац, якому понад 150 років
Архітектурна перлина, що пережила епохи.
У самому серці Верхньодніпровська, серед вікових дерев і спогадів про славне минуле, височіє старовинна будівля, яку місцеві жителі називають по-різному — "Будинок земства", "Будинок учителя" або "РОНО". Колись це був осередок влади, освіти та культури, а нині — мовчазний свідок історії, занесений до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.
Історію палацу розповіли в Facebook-спільноті "Краєзнавна студія А. Артеменко".
Будинок звели ще у XIX столітті — 19 жовтня 1874 року він відкрив свої двері для земської управи. Уже за кілька тижнів, 1 листопада, сюди переїхала канцелярія з’їзду мирових суддів. Для Верхньодніпровська цей день став поворотним: містечко перетворилося на важливий адміністративний центр повіту.
У залах та кабінетах будинку вирішувалися ключові питання життя громади. Саме тут працювали відомі діячі Придніпров’я — Олександр Поль, Ераст Бродський, Іван Абаза та інші, які впливали на розвиток регіону. А з 1903 року у стінах будівлі розміщувалася редакція "Верхнеднепровского земского листка".
На початку ХХ століття земська управа була чітко структурована та ефективна: діяло 21 відділення, зокрема — шкільне, телефонне, агрономічне, медичне, господарське. Штат складав майже 50 службовців, а телефонний відділ був одним із найбільших у регіоні.
Але ця будівля пам’ятає не лише ділові документи та протоколи. З початку ХХ століття парадна зала стала центром культурного життя. Тут виступав знаний історик Дмитро Яворницький, проводилися благодійні вечори, концерти оперних співаків і новорічні свята для дітей.
На старих світлинах можна побачити вишукану готику фасаду, декоративну ліпнину та парадні сходи. Сьогодні ця краса частково втрачена, але навіть залишки оздоблення вражають.
Попри свою історичну цінність, Будинок земства нині перебуває у стані занепаду. Проте він продовжує вабити краєзнавців, туристів та небайдужих мешканців міста. Це — не просто будівля, а символ минулої величі Верхньодніпровська, яку варто зберегти.
Місцеві історики та активісти закликають привернути увагу до цієї пам’ятки, аби вона отримала шанс на реставрацію та нове життя — як культурний центр або музей історії краю.
Читайте також: