Думка Вадима Єрмолаєва: чи варто Україні боятись статусу аграрної країни чи "сировинного придатку" до Європи?
Відомий бізнесмен та інвестор Вадим Єрмолаєв висловив свою думку.
У дискусіях про майбутнє української економіки часто виникає побоювання: чи не залишиться Україна "сировинним придатком" для Європи, країною, що постачає зерно, метал, деревину — але не створює доданої вартості у себе? Відомий бізнесмен та інвестор Вадим Єрмолаєв вважає, що питання не в самій аграрності чи сировинній основі економіки, а в підході до її розвитку.
Аграрність — не вирок. Сировинна модель — не доля. Все залежить від того, чи вміємо ми перетворювати ресурси на продукт, знання, інновації. І головне — чи залишаємо ми додану вартість в Україні, — наголошує Єрмолаєв.
Сильна аграрна база — не слабкість, а перевага
Україна має одну з найродючіших земель у світі та потужні аграрні традиції. За словами Єрмолаєва, це не те, чого слід соромитися, а те, що потрібно грамотно капіталізувати:
- Інвестиції в переробку: замість експортувати зерно — виробляти продукти харчування, біопаливо, кормову продукцію;
- Технологічне фермерство: агродрони, smart-іригація, цифрове управління господарствами;
- Розвиток агропромислових кластерів, де поруч із полями працюють млини, елеватори, заводи, логістичні хаби.
Не проблема в тому, що ми експортуємо зерно. Проблема — коли ми не експортуємо пасту, хліб, напої, упаковку, технології, — пояснює бізнесмен.
Сировинна залежність — це ризик, але не вирок
Єрмолаєв визнає: сировинна орієнтація економіки дійсно небезпечна. Вона робить країну вразливою до світових цін, валютних коливань і диктує залежність від зовнішніх ринків. Але навіть на цьому етапі Україна може змінити ситуацію.
Як Україна може вийти за межі "сировинного придатку":
- Індустріалізація XXI століття: запуск сучасних виробництв, у тому числі у сфері харчової, легкої, хімічної та машинобудівної промисловості;
- Освіта й кадри: інвестиції в технічні спеціальності, прикладні знання, співпрацю вишів із бізнесом;
- Стратегічна торгівля: експорт не лише ресурсів, а й готових продуктів, сервісів, програмних рішень;
- Власні бренди: розбудова українських торгових марок у світі — від органічної їжі до фармацевтики чи оборонної продукції.
Справжня проблема — не в аграрності, а в відсутності ланцюгів доданої вартості
Будь-яка країна починає з базового. Але далі — питання стратегії. Ми маємо перестати бути експортерами мішків і почати ставати експортерами ідей, рішень, брендів, — переконаний Єрмолаєв.
Він підкреслює, що майбутнє економіки України має будуватися на трьох стовпах:
- Ресурс — те, чого в нас багато;
- Знання — те, що можемо створити самі;
- Цінність — те, що ми залишаємо в країні для її зростання.
Після перемоги — в нову економічну якість
Повномасштабна війна зруйнувала багато, але водночас дала унікальний шанс: перезапустити економіку з новими підходами. Єрмолаєв упевнений, що після перемоги Україна має перейти від "економіки виживання" до економіки можливостей.
Україна не зобов’язана бути ані аграрною колонією, ані сировинним придатком. Вона зобов’язана бути собою — сучасною, інтелектуальною, експортоорієнтованою нацією. Все інше — це питання волі й стратегічного мислення, — підсумовує Вадим Єрмолаєв.