Сайт Дніпра
Новини
До школи на самокаті та лікування «Кока-Колою»: мешканці Дніпра розповіли про життя у Норвегії

До школи на самокаті та лікування «Кока-Колою»: мешканці Дніпра розповіли про життя у Норвегії

30.12.2022 16:48

просмотров

Журналісти dnepr.info продовжують серію матеріалів про те, як живеться дніпрянам далеко від рідного міста. Сьогодні ми розповімо про життя в Норвегії, де є платні урни, в музеї продають шкарпетки в банках, першокласники в 5 років їздять до школи у транспорті та на самокаті без батьків, а хвороби лікують газованим напоєм та морозивом.

Ольга з 8-річним сином Михайлом переїхала до норвезького міста Ставангер у березні цього року. Вона розповіла нам про те, що в Норвегії вразило її найбільше, а також про ціни, інфраструктуру, транспорт, чистоту вулиць та різні послуги для мешканців цієї країни.

Чистота вулиць

У Ставангері на вулицях прибирають не лише комунальники, а й співробітники кооперативів при будинках. «У місті дуже чисто, урн мало. Вони стоять на зупинках біля магазинів. У кожному дворі є урни та баки. Але проходячи повз ти не можеш викинути в них сміття, бо так не заведено. Кожен викидає сміття лише у свій бак», – розповідає Ольга.

За її словами, в урни не можна викидати або приносити до них поламані меблі, техніку та інше. За утилізацію такого сміття потрібно платити окремо.

«Наприклад, якщо потрібно викинути старий велосипед, телевізор, диван та інше, то речі потрібно привести до компанії з утилізації сміття та заплатити їй гроші за те, щоб вона забрала твій велосипед чи диван. Але при цьому, якщо річ у хорошому стані, то потім ця компанія виставляє це все в магазині та продає за дуже низькими цінами. У таких магазинах можна знайти все: від виделок з тарілками та книг до техніки. Наприклад, велосипед можна купити за 50 крон (186 грн). Також тут я купила книгу за 17 грн, яка у нас коштує 1200 грн», – розповідає Ольга.

Вона зазначила, що перед тим, як привезти речі до компанії з утилізації, норвежці виставляють їх на інтернет-барахолках, можуть віддавати за гроші чи безкоштовно.

«Дороги чистять та посипають, якщо вночі випав сніг – до ранку все було прибрано та чисто, дороги будуть проїзні», – каже Ольга.

Транспорт

«Автобуси великої місткості дуже схожі на ті, що їздять у нас. Є подвійні автобуси з гармошкою, як наші старі тролейбуси. Транспорт ходить за розкладом, щогодини. На кожній зупинці є графік. У вихідні транспорт ходить рідше. У Норвегії є програма, в якій можна подивитися, коли приїде потрібний тобі автобус. На зупинках люди не стоять не чекають, просто приходять до певного часу на свій автобус», – розповідає Ольга.

У Норвегії ніхто не передає водіям за проїзд, а купують проїзний. Місячний коштує 600 норвезьких крон (2,2 тис грн), для дітей – вдвічі дешевше, добовий проїзний – 60 крон (223 грн) для дорослих, 30 крон для дитини чи студента.

«Проїзний можна купити у додатку. Всі водії автобусів одягнені як наші банківські менеджери – у костюмах, білих сорочках та краватках. Вони мають єдину уніформу, в країні працює один перевізник», – розповідає Ольга.

За її словами, якщо потрібно дістатися кудись з пересадкою, то графік руху складений так, що немає необхідності чекати. Приїхавши до місця пересадки, людина відразу пересідає в інший автобус. Вночі транспорт працює.

Магазини

«Такого поняття, як «магазин під будинком» або там ятка біля будинку – тут немає. Є мікрорайони, де взагалі нема магазинів. У місті є кілька великих торгових мереж, час роботи супермаркетів з 7 ранку до 23 вечора, у суботу вони відкриті до 21:00, а в неділю взагалі не працюють. У Норвегії це вважається сімейний день. Усі знаходяться вдома та проводять час разом із рідними», – каже Ольга.

Косметичні товари чи побутову хімію тут можна купити у відділі супермаркету, окремих магазинів, які продавали б подібне, тут немає.

«Торгівельні центри зосереджені в центрі міста та наближених до нього районах, як і у нас. ТЦ є великі, середні та маленькі з парою магазинів, кав’ярнею та аптекою. Так само з ресторанами та кафе. Найбільше їх в центрі, є і на околицях, але не так багато», – розповідає Ольга.

У цій країні у звичайному супермаркеті не можна купити алкоголю міцнішого за ніж пиво. Міцні напої продаються в спеціалізованих магазинах.

Вартість продуктів

«Є відділи зі знижками, там продукти термін придатності яких ось-ось закінчиться продають зі знижкою 40-70%. Люди дуже люблять знижки, вони допомагають серйозно економити гроші. Як і в наших магазинах, тут є «акції» – знижки на певну групу товару, що діє цілий тиждень», – розповідає Ольга.

За її словами, кілограм яблук або груш тут коштує 25 крон (93 грн) картоплі – 16 крон (60 грн), банку консервованої кукурудзи 10 крон (37 грн) упаковка чаю в пакетиках 50 крон (186 грн), курка 140 крон за кіло (522 грн), сир по 115 крон (430 грн) найдешевша риба – копчений лосось – 113 крон за кіло (420 грн); середня ціна на хліб – 35 крон (130 грн) але є і по 100 крон (373 грн).

Оренда житла

«Орендна плата за 2-кімнатну квартиру з нормальними умовами – 10 тис крон (37,3) тис грн. Ціна залежить від району. Найчастіше тут здають квартири у 2-3-поверховому будинку. Будинок належить одній людині і на першому поверсі власник робить окремий вхід, облаштовує кухню та ванну та здає таким чином квартиру», – розповідає Ольга.

Велодоріжки та паркування

Мінімальна ціна за паркування становить 20 крон на годину (75 грн), є також безкоштовні парковки. Водії їздять з дотриманням правил правил дорожнього руху, оскільки за порушення тут можна не лише заплатити великий штраф, а й втратити водійське посвідчення.

«Якщо людина не підійшла, а тільки може підійти до пішохідного переходу на дорозі, то водій уже зупиняється перед «зеброю», розуміючи, що можливо ти збираєшся перейти дорогу. Тут дуже низька кількість ДТП, ніхто не паркує авто на тротуарі, пішохідному переході. Навіть на маленьких вулицях є дорожня розмітка», – розповідає Ольга.

Діти йдуть до школи у 5-6 років і при цьому ходять до навчального закладу самі, добираються автобусами, самокатами та велосипедами.

До речі діти тут лягають спати о 19-й вечора. Якщо хтось побачить на вулиці дитину після цього часу – може зателефонувати до соціальної служби і батьки будуть оштрафовані за те, що дозволили чаду не спати в таку пізню годину.

«Тут може бути одна школа на цілий житловий масив, комусь треба їхати 2 зупинки, комусь 10, хтось поряд живе. Першокласники їздять самі, без батьків. Настільки тут розвинена інфраструктура у плані безпеки, що дитина сама їде до школи на самокаті чи велосипеді, а батьки не бояться відпускати її одну», – каже Ольга.

Медицина

Щоб потрапити до лікаря, потрібно чекати своєї черги від 1 до 5 місяців.

«У плані медицини у нас краще, тому що ми маємо можливість прийти в будь-який час на прийом до будь-якого фахівця. Тут це дуже проблематично. Плюс, лікар тут може перебувати в іншому містечку, а автобус туди їздить двічі – вранці та ввечері добиратися складно. В аптеці можна купити тільки знеболювальне, яке одночасно є жарознижуючим, щось на кшталт нашого парацетамолу. Горло тут лікують морозивом, і це не жарт. Ми так лікувалися, і це реально працює. Для лікування ротавіруса лікар приписує пити багато води та «Кока-Колу». В аптеці нічого не можна купити без рецепта», – каже Ольга.

Туалети

У Норвегії жителі можуть користуватися не лише безкоштовними туалетами на вулиці, а також тими, що знаходяться в магазинах.

«Якщо порівнювати з нашими туалетами в парку Глоби, наприклад, то в Норвегії вони кращі, але якщо порівнювати з тими новими кабінками, які встановлюються у нас, то краще у нас», – каже Ольга.

Спортивна інфраструктура та музеї

У місті є спортивні майданчики, на стадіонах шкіл можуть займатися усі охочі.

«У Дніпрі для дітей багато спортивних гуртків, шкіл тут такого немає. Щоб займатися танцями, наприклад, потрібно записатися в чергу та чекати. У нас є великий вибір, чим зайняти дитину і це дуже круто», – каже Ольга.

У місцевих музеях також є відділи із сувенірами, але продають там все: від шкарпеток до подушок та мила. «Ми ходили до музею історії Ставангера, у сувенірній крамниці продають шкарпетки, шоколад, мило, крем, чохол для телефону. Це все в оригінальній упаковці та з цікавою подачею, наприклад, шоколадки у формі рибок, таймер для кухні у вигляді погруддя композитора», – розповідає Ольга.

Читайте також:

Українська Русский