Будував набережну майже 20 років: хто такий Борис Мільман на честь якого названо вулицю у Дніпрі
Не кожен мешканець Дніпра знає, як раніше виглядала набережна міста, здається, що такою вона була завжди. Але насправді ще кілька десятків років тому ні про яку набережну у Дніпрі й не говорили. Гуляти туди не їздили та масових концертів на Фестивальному причалі не влаштовували. Можна сказати, що все змінила одна людина – Борис Мільман. Мало хто знає, що це інженер, а не архітектор і скільки зусиль він доклав, щоб у Дніпрі з'явилася облагороджена набережна.
На набережній Дніпра ще 100 років тому були тартак і поруч швартувалися баржі, а берег був захаращений сміттям, що чергувалося з очеретяними чагарниками. 1933 року було прийнято новий генеральний план міста, де передбачалася обладнана набережна. У 1934 році почалося будівництво її першої черги. Але до початку Другої світової війни встигли зробити лише невелику ділянку.
Знову за будівництво взялися наприкінці 1950-х років. Тоді головним ініціатором та натхненником будівництва став інженер Борис Мільман. На той час він був директором тресту «Дніпроспецбуд». Місто розвивалося, з'являлися нові житлові масиви, і набережна стала можливістю не лише облаштувати берег, очистити його від сміття, трави та складів, а й звести біля річки величезний житловий масив.
Але задум Мільмана схвалили не відразу. На роботи офіційно коштів не виділялося, спонсорували будівництво підприємства, що забруднюють Дніпро. На кожних зборах Борис Мільман вислуховував закиди на свою адресу, оскільки чиновників більше цікавило житло, а не облаштування берега річки.
Подейкують, що саме водій Мільмана порадив шефу назвати набережну на честь Леніна, де сказати після цього, проект ніхто не «зарубає» і навіть гроші на нього знайдуть. Інженер послухався і не помилився. Після напису на документах, що будується набережною ім. Леніна лаяти інженера на зборах перестали.
Для будівництва набережної використовувалися шлакові відвали та технологія намивання піску. У колекторі під набережною проходить колектор, де за задумом Мільмана та архітектора набережної Володимира Зуєва продовжили труби водопроводу. Будівництво вели одразу у двох напрямках – до парку та до мосту.
Гранітний парапет на набережній з'явився після ДТП. У середині 1960-х ніякої «огорожі» не було й близько і сталося так, що автобус з набережною впав у річку. Ніхто не постраждав, машина була порожньою, але Мільман одразу перейнявся питанням безпеки людей і транспорту і вже незабаром на набережній з'явився парапет.
Будівництво набережної закінчили у середині 1970-х роках. Загальна її довжина – 23 км, складається з трьох частин: Заводської, Січеславської та Перемоги. По всій її довжині були облаштовані бульвари, сходи до річки, огорожі. Набережна стала одним із найважливіших об'єктів міста та місцем, де городяни люблять проводити дозвілля. Пам'ятник Мільману було відкрито у Дніпрі у 1996 році. Також у місті є вулиця Мільмана, знаходиться вона неподалік набережної.
Читайте також: