Журналісти dnepr.info дізналися історію цього мікрорайону.
На місці села спочатку були козацькі зимівники, починаючи з 1776 року на території стали селитися сімейні пари, колишні козаки, які вже не ходили до походів. 1799 року сюди було перенесено церкву Покрови Пресвятої Богородиці з колишньої Богородицької фортеці. Згідно з місцевою легендою сюди щороку на свято Покрови сюди приїжджали нащадки козаків, складали хор і брали участь у співах на це церковне свято.
До 1910 року в Одинківці проживало понад 600 мешканців, була церква, торгова лавка та дві пристані, шинок. Також тут працювала початкова школа та лікарня.
Вулиці тут хаотичні, немає чіткого планування.
Вважається, що свою назву Одинківка отримала від імені козака Одинака, який був одним із перших місцевих жителів, побудував тут будинок, посадив сад та мирно доживав свого віку. А своє прізвисько він отримав за нелюдимість та нетовариство. «Ім’я» Одинак йому дали на Січі за давньою козацькою традицією «хрещення». Відповідно до неї. Нового козака, що прибув на Січ, не питали ні про ім’я, ні про пройшлося. Натомість він отримував нове, характерне прізвисько, часто з гумористичним підтекстом.
Згідно з місцевою легендою навколо зимівника Одинака селилися інші його товариші з сім’ями і так утворилася слобода. Є версія, що засновника селища поховано на високому березі Самари. Кожен житель слободи під час похорону козака приніс йому шапку землі та в результаті виріс курган. Сьогодні тут, за традицією, ховають місцевих жителів.
1959 року Одинківка увійшла до складу міста Ігрень, а пізніше – 1977 року – була включена до складу міста Дніпропетровськ.
Читайте також:
