Загалом таких веж у Дніпрі залишилося кілька. Одна з них знаходиться на території студмістечка ДІІТу. Журналісти dnepr.info поїхали туди подивитися, як виглядає водонапірна вежа зараз.
Імовірно, вежа в ДІІТі була побудована наприкінці 1930-х років. Тоді починалося активно забудовуватися студентське містечко вищого навчального заклуд, з’явилося кілька корпусів, а головним завданням вежі було забезпечення ДІІТу водою. Довгий час це була найвища споруда у всьому районі – її висота понад 30 метрів.
Але згодом необхідність у роботі водонапірної вежі відпала. Будівля залишилась просто стояти обабіч корпусів університету та студентських гуртожитків.
Зараз двері її наглухо зачинені, потрапити всередину неможливо, але раніше піднятися на верх вежі було можливо. Вхід був відкритий, а щоб побачити місто з висоти вежі потрібно було подолати гвинтові залізні сходи.
Щоправда, дехто використовував вежу як туалет.
Згодом вхід у вежу зачинили на замок та для більшої надійності заварили двері.
Нині вона, швидше за все, перебуває в аварійному стані. Верх вежі «облаштований» дерев’яними дошками потихеньку гниє та руйнується – вітер, дощ, сніг та сонце роблять свою справу.
Але цегляна база башти збереглася непогано.
На початку 2000-х вежу облюбували шанувальники неформальної музики та сатаністи. Останні начебто навіть проводили тут свої «обряди» – малювали на стінах відповідну символіку, палили багаття.
З вежею пов’язують чимало легенд. Так, згідно з однією з них, у будівлі є вхід до катакомб, які ведуть прямо до Палацу студентів. Але перевірити це не можна. Однак, коли будувався палац, то місце студмістечка вважалося передмістям Катеринослава, тут були дачі містян і навряд архітектори палацу прокладали до них хід.
Ще одна легенда розповідає про те, що у 1950-х роках до вежі часто приходила бабуся у чорному одязі. Годинами стояла біля будівлі і щось шепотіла. За однією версією це була відьма. Тож відтоді дехто вважає вежу містичним місцем, а за іншою – у бабусі просто на місці вежі колись був будинок, де вона виховувала двох синів. Під час Другої світової війни вони загинули, а вона приходила на це місце і згадувала свої щасливі дні. Сказати яка з версій правдива, і чи не вигадка історія про стареньку – неможливо. Але студенти вишу вважають, що вежа може виконувати бажання і перед сесією приходять до неї і «просять» про залік та “шару”.
Читайте також:
Автор: