Один день із 1000 ночей

Бухарський емірат 18–19 століття. Держава, що існувала на території сучасного Узбекистану, Таджикистану та частини Туркменії. Головою держави є емір, який має необмежену владу над своїми підданими. Візир — права рука еміра, його помічник, який збирає податки з населення, в тому числі й податок «на просто так», керує судом, навіть, вміє читати думки свого повелителя, поки той спить, і врешті решт, разом із начальником варти Асланбеком розшукує головного ворога — каламутника спокою Ходжу Насреддіна, головну дійову особу вистави.

Ходжа Насреддін — персонаж фольклору низки народів Середземномор’я, Близького Сходу, жартівник і дотепник, герой тисяч анекдотів переважно на злобу дня — про бідних і багатих, про чиновників і духовенство та викривальних, що висміюють людські вади — про жадібних і щедрих, неправдивих і чесних, дурних і мудрих. Часто в образі Насреддіна переплітаються риси хитруна і дурника, мудреця і жартівника. Перші анекдоти про Ходжу Насреддіна було записано у Османській імперії в XVI столітті.

У нашій гумористичній музичній виставі в полон до еміра (не без допомоги бридкого лихваря Джафара) потрапляє Гюльджан, вродлива дочка гончара Ніяза, в яку ще з дитинства закоханий Ходжа. Звичайно, винахідливий Насреддін разом із спільником, звіздарем Гусейном Гуслія вирушають на допомогу дівчині. Вдаючись до хитрощів та перевдягання їм вдається потрапити до палацу повелителя Бухари.

Мюзична комедія 2 дії
Тривалість вистави — 2 год. 30 хв.
Режисер — Володимир Назаров
Диригент — Юрій Бєднік
Балетмейстер — Олексій Коваленко

Русский