Холера – це перша хвороба з’являється тоді, коли у населеному пункті недостатньо очищують воду, а люди вживають її як питну чи готують на ній страви.
Нормально працюючий водовід з’явився у Дніпрі тільки у 1869 році. Майже через 40 років після першого спалаху епідемії холери в місті, що була зафіксована у 1831 році. На той час ситуація з водою, а тим більш з чистою, була вкрай складна. Брали її у колодязях, але там вона була з «присмаком» болота, тож люди періодично хворіли. Скільки саме захворіло у той перший спалах достеменно невідомо.
Другий спалах холери зафіксований був у Дніпрі в 1848 році. На той час населення міста складало майже 10 тис людей. Спочатку недугу зафіксували у передмісті, тож багато з тих, хто жив у селах поїхали до Дніпра у лікарні. Згодом хвороба охопила і саме місто. Лікарень було дуже мало і вони не могли вмістити всіх хворих. Разом з холерою у другій половині того ж року місто захлеснула епідемія цинги. Влада додатково розгорнула декілька тимчасових медзакладів, де могли лікуватись хворі. Після того, як епідемії пішли на спад – тимчасові установи були ліквідовані.
Найбільше серед захворівших на холеру та цингу було серед малозабезпеченого населення міста. Та серед тих, чиє життя забрала хвороба також були колишній міський голова Федір Дупленко, що виділив сто тисяч на будівництво Троїцього собору та Адам Гуммель – головний садовник міста, який створив Катериснославський Казений Сад – нині це парк Глоби, а за часів Гуммеля – ботанічний сад.
У 1866 році місто пережило ще одну епідемію холери. Від недуги померло 249 людей, що була дуже велика цифра для тогочасного Дніпра, загалом же хворих налічувалось більше 11 тис чоловік.
Після створення першого в місті водоводу ситуація покращилась. Але він проходив тільки центральним проспектом, від нагірного пагорба Дніпра до території, де нині знаходиться ринок «Озерка», тож мешканці слобід, які були більш віддалені від центру – Чечеловської, Амурської, Фабричної, Мандріківської та інших все ще стикались з цією хворобою.
У місті повторювались спалахи недуги у 1910, 1915 і 1922 роках. Після 1910 року у місті був проведений вседержавний зїзд лікарів, де медики намітили як будуть боротись з холерою в майбутньому. У 1915 роках причиною епідемій холери стали масовий притік біженців до міста. Від недуги страждали 168 населених пунктів губернії та було зафіксовано 5530 випадків захворювання. Найбільше хворіли мешканці Новомосковського повіту.
У 1918 році місто охопила «іспанка» — різновид грипу. Недуга потребувала ізоляції хворих та дезінфекції приміщень. Місцева влада зупинила навчальний процес та масові заходи, паралельно відкрили безкоштовні медзаклади, де лікування могли отримати найбідніші верстви населення.
У 1920 році у Дніпрі був зафіксований спалах епідемії тифу. Нагадаємо, його визивають воші і епідемія розпочинається коли у місті немає санітарних умов. Причиною стали буремні революційні події, у 1922 році лікарі фіксували, що у місті де кількість населення складала 120 тис людей 18 тис хворіло на висипний тиф, 35 тис на зворотній тиф, а на додачу холеру підхопили більше 2 тис людей.
Читайте також:
- Аварійний будинок та меблі на додачу: як виглядає квартира за 203 тис грн на продаж у Дніпрі (ФОТО)
- Перша в країні та друга в світі: як 85 років тому виглядала дитяча залізниця у парку Глоби (ФОТО)
- «Китайська стіна» та дім-пластелин: як виглядають незвичні напівкруглі будинки у Дніпрі (ФОТО)
