Геродотів ліс / Дмитро Молдованов / Я Галерея Дніпро

Запрошуємо на відкриття проекту Дмитра Молдованова Геродотів ліс, що відбудеться у середу, 18 січня, з 19.00 до 21.30, в арт-центрі Я Галерея у Дніпрі, на Гусенка, 17.

У живописних серіях останніх років художник-неопримітивіст Дмитро Молдованов усе більше поринає у вигаданий та примарний світ, населений дивними істотами, на противагу раннім сатирично-гротесковим творам із конкретними дійовими особами, загубленими в урбаністичному передмісті. У новому проекті митець продовжує свої філософські роздуми про амбівалентний світ, про тваринне й людське.

У новому монументальному проекті «Геродотів ліс» митець продовжує свої філософські роздуми про амбівалентний світ, про тваринне й людське. Тварини, постійні персонажі його картин, перетворюються в надприродних створінь – блукають або літають на межі темряви лісу й сліпучого піщаного берега. Серед них – фантазійні, композитні леви та олені з людськими ногами; тигри з комашиними крилами; жирафозмій, зірки, птахи й комахи з людськими головами; оголений рожево-волохатий чоловік з головою оленя. Усі вони опиняються в надзвичайному середовищі не випадково, адже в «Геродотовому лісі» мешкали амазонки та кентаври, песиголовці та інші фантастичні створіння. Саме ця місцевість (реально розташована на Кінбурнській косі, що розділяє Чорне море та Дніпро-Бузький лиман), описана Геродотом, який колись побував на цих давньоукраїнських землях, сприймалась еллінами як межа ойкумени, як край землі. (Нагадаємо, що це осередок сучасної Миколаївщини, звідки родом Дмитро Молдованов)

«На межі» усе набуває дуальності та перетворення: перетинаються часові відрізки, душі переходять від тваринного стану до людського та в зворотному напрямку. Художник не зраджує своїй творчій концепції деконструкціі міфу – міфу як цілісного та чарівного осередку райського Едему та міфу як загадкової та жахаючої казки, сповненої боротьби та протистояння. Світ автора, відтворений засобами живописного наїву, – алогічний, позбавлений ідилії, розірваний, ніби зшитий із клаптиків, окупований самотніми «героями», що застрягли у часі в передчутті зустрічі з невідомим: з оленячих рогів та велетенських дерев з оголеними коренями звисають великі шовковичні ягоди; літній чоловік, зі своїм минулим за плечима, долає болото; жінка тримає на колінах себе колишню; іграшковий завод з димом із труби потрапляє на край озера, у траву, по якій босими людськими ногами ступають зачаровані олені…

Для художника утаємничений, проте яскравий і звабливий картинний простір «Геродотового лісу», з «пограничними» істотами, напівтваринами-напівлюдьми, стає ємним символом переходу й перетворення, часопросторових зсувів, нашарування минулого й майбутнього – утіленням прагнень автора зазирнути в потойбіччя, за межу пізнаваного.

Русский